13 січня українці святкують Меланки та Щедрий Вечір, а зранку 14 січня — Старий Новий Рік та Василя.
На Щедрий Вечір можуть ходити всі: хлопчики й дівчатка, діти та дорослі. Ходять, як самостійно, так і великими компаніями. Переодягаються в костюми та співають пісень.
Традиційно, щедрівники переодягаються в різних звірів: ведмедя, вовка, козу. Також, популярними були костюми циганів.
Господарі будинків, тим часом, накривають багаті застілля. Ставлять на святковий стік кутю, пироги, вареники та млинці. Усім цим пригощають щедрувальників, а із собою їм дають горіхи, медові пряники та пироги або ж гроші.
Такі частування щедрувальники отримують за те, що розважають жителів дому: не лише співають щедрівки, але й танцюють чи розігрують невеличкі вистави. Ще, правильно, щоб у щедрувальників була музика. Для цього можна запросити в компанію людину, яка вміє грати на певному музичному інструменті: скрипці, барабані, гітарі, губній гармошці, сопілці чи, може, флейті. Або ж просто вибивати ритм тим, що знайшлося вдома: дерев’яними ложками, дзвіночками, залізним посудом тощо.
Щедрівки — це традиційні обрядові пісні. Вони не змінюються з роками, тож нічого нового ми не порадимо.
Засівати треба із самого ранку. Засівальники — це лише молоді хлопці, які співають та вітають господарів із Новим Роком, бажають гарного врожаю, достатку, здоров’я. Під час співу, вони сіють на підлогу дому зерно, як символ багатства та врожаю.
Житом, житом із долоні,
По долівці, по ослоні,
Засіваю у вашій хаті —
Будьте дужі та багаті!
Щоби збулося все нівроку —
З новим щастям, з Новим роком!
Засівальникам обов’язково дають гроші, а, за бажання — пригощають пирогами чи медовими пряниками. А кожен із хлопців має обов’язково зайти засівати до своїх хрещених батьків. Потім, уже до інших родичів, сусідів чи друзів родини.
Це зерно, яке вони розкидали, не можна прибирати до самого заходу сонця, а краще, до нового дня. Не можна зерно викидати в сміття — його треба віддати курям, або змолоти та додати в їжу худобі.
|
