|
Наче з поля чи з лугівки,
У розповні літа
Чую голос перепілки
З чебреців чи жита.
То говорить поле хлібне,
Луг, трава шовкова
Найдзвінкіше слово рідне,
Найрідніша мова.
Щорічно у цей день люди всього світу святкують Міжнародний день рідної мови, свято, яке почали відзначати досить недавно. Воно було встановлено у листопаді 1999 року під час тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, маючи на меті захист мовної та культурної різноманітності.
Наша здатність спілкуватися між собою зрозумілою мовою в більшості випадків відіграє величезну роль для нас. Мова та її варіанти не лише слугують інструментом комунікації, але також розкривають перед нами широкі можливості. Людина виростає в атмосфері своєї рідної мови настільки, що вона стає необхідною частиною її особистості.
День рідної мови — це в першу чергу вияв зацікавленості меншин, які активно використовують свою національну мову. Історія цього святкового дня має трагічне коріння. 21 лютого 1952 року в Бангладеші владою було жорстоко придушене повстання проти заборони на використання бенгальської мови в країні. Для Бангладешу це стало днем пам’яті загиблих за свою рідну мову. Важливість нових знань, цінностей, що передаються від покоління до покоління, та пам’ять про своє коріння — все це пов’язано із рідною мовою.
Мовну ідентичність нашої солов'їної намагалися ліквідувати більше, ніж будь-яку іншу мову. Як стверджує Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирають мову».
Українці 21 лютого вітають своїх рідних та друзів з Днем рідної мови — української мови, маючи на меті віддати їй шану, зберегти єдність та міцність українського народу, які починаються саме з мови.
Щиро бажаємо всім серцем і душею завжди любити свою країну, пишатися рідною мовою і прославляти свою культуру. Нехай мова завжди залишається сильним і потужним інструментом не тільки спілкування, а й розвитку.
Джерело: https://nv.ua/.../mizhnarodniy-den-ridnoji-movi-2024..
.
| 
