|
Щедрий вечір — вечір 13 січня. Святкування його походить від стародавньої віри. За християнським календарем — це також день преподобної Меланії. Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні свята та справити гостини, які в народі так і називають — гостини Меланки.
Звечора і до півночі обходили оселі щедрувальниці. Дівчата, зібравшись у гурти, з поетичними піснями-щедрівками відвідували сусідів, щедрували поодинці чи гуртом.
Парубки в цей час "водили Меланку", тобто перевдягненого в жіноче вбрання жартівника. З цим сюжетом пов'язані саркастичні сценки, що їх розігрували учасники дійств.
А щоб владнати якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися. Хлопці, котрі перед цим «отримали гарбуза», вдруге засилали сватів з надією на згоду.
Сідаючи до вечері, кожен одягав нову сорочку, а також брав власну, спеціально мічену ложку. Перед тим, як почати трапезу, господиня просила дітей вийти з хати, а біля батька, що сидів за столом, клала стільки пирогів, щоб його не видно було. Після цього запрошувала дітлахів до світлиці.
Потім обходили пасіку, домашніх тварин, благословляючи їх з Новим роком і обдарюючи кутею. На Полтавщині та Бойківщині виносили на ниву плуга і, запрігшись, символічно орали ниву, щоб у прийдешньому році добре вродило збіжжя.
А наступного дня, коли починає світати, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять — тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться.
|
