Обереги нашого роду
Виховний захід
Мета: ознайомити дітей з використанням українських оберегів різних видів у народному побуті та обрядах; розширити знання про культуру українського народу; виховувати любов до української минувшини, її звичаїв та культури; розвивати у дітей потяг до прекрасного, естетичний смак; відроджувати культуру українського народу.
Обладнання: мультимедійний комплекс, білий папір, кольоровий папір, клей, зразки ляльо-мотанок.
Хід заходу:
Педагог: Українська хата – святиня й оберіг нашого народу. Кожну людину від народження і до кінця її днів радо зустрічали батьківський поріг та тепле домашнє вогнище. А що ж то за хата без мальовничої квіткової грядочки під вікном, на якій буяють мальви й чорнобривці, ружі і півонії?! А біля самої хати милується кущ калини.
Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців – клен, у росіян – береза, а у нас, українців, - верба і калина. Правду каже народна мудрість: «Без верби і калини нема України».
Кущ калини біля батьківської хати - це не лише окраса подвір’я, а й глибокий символ, духовна спадщина. І якщо троянди й виноград, за влучним висловом Максима Рильського, - красиве і корисне, то калина ввібрала в себе обидві ознаки, вона – духовний потяг до своєї рідної землі, оберегу, традицій.
Мабуть, добре проросла корінням в українській душі калина, адже не лише біля хати милують око червоні кетяги, а й на диво-рушниках та сорочках-вишиванках.
Конкурс загадок
Хто ж тія люди не знає,
Від застуди їх перші має,
На кущах вони висять
І як маків цвіт горять. (Калина)
Стоїть над водою
З розплетеною косою. ( Верба)
На портреті висить красується,
Всі в світлиці ним милуються. (Рушник)
Був зерном він у землі,
Став із хлібом на столі,
З ним їсти ми сідаємо,
І гостей стрічаємо. (Хліб)
Сяду я тихенько,
Розпишу яєчко,
Сонечко вшаную,
Квітку намалюю,
Та на щастя людям
Потім подарую. (Писанка)
Ой, цвіте на Україні красне літо,
Ой, збирають чорноброві в чоло квіти,
В’яжуть стрічку й квіточку в стіжок,
Щоб до танцю вбратись в оберіг. (Вінок)
Педагог: Український рушник… Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження людини, ювілейні урочистості. У кожної пісні свої слова, своя мелодія – так, як і узор на рушникові, але всі вони виплекані чарівною та загадковою українською душею.
По всій Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Ним накривали й діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті. Хліб і рушник – одвічні обереги українців. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу. У народі кажуть: «Хата без рушника, що родина без дітей»
Вишиті рушники вважалися священними, їм поклонялися наші предки. Рушники берегли, їх передавали з покоління в покоління.
Конкурс аплікацій: «Рушничок»
Не лише рушник був оберегом долі людини, а й сорочка-вишиванка. Вишиванка – це символ здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті. Оберіг від всякої хвороби ї напасті. Дочка ніколи не одягала материної сорочки, щоб не повторити того горя, яке зазнала мати. Не давали перезнімати узор зі своїх сорочок, щоб з узором і доля не пішла, мабуть, того і буяє Україна неповторністю сорочок.
А от якщо дощ намочив перший раз одягнену сорочку, то на багатство. Іще дуже-дуже багато різник прикмет стосовно до сорочки-вишиванки існує у народі. А от одна достовірно правдива6 «Хто народився у сорочці – весь рік щасливим буде».
Педагог: Сьогодні ми оглянемо старовинну ляльку-мотанку. Чому вона так зветься – бо в основі цієї ляльки була а бо палиця, або кукурудза, або тканина скручена у валик і всі деталі ляльки примотані до основи ниткою. Для наших пращурів лялька була ї іграшкою, і оберегом, і подарунком, і символом достатку та щасливої долі.
Демонстрація різних видів ляльок-мотанок (за допомогою мультимедійного комплексу)
У давнину, у осінні та зимові вечори, збиралися ваші прабабусі, щоб для своїх діточок виготовити ляльки-мотанки для гри, в подарунок нареченим, для оберегів своєї родини, бо вірили в священний оберіг сім’ї. Вважалось, що лялька-мотанка, як берегиня роду, приносила у сім’ю злагоду, любов, оберігала від лиха та дарувала здоров’я.
Ось ці ляльки є берегинями родини. А чи хто з вас знає щось про ляльки, які ось тут знаходяться?
Педагог демонструє зразки ляльок-мотанок, виготовлених заздалегідь.
Після підведення підсумків заняття педагог декламує вихованцям вірш:
Без минулого не буде майбуття
Пам’ятай про це дорослий і дитя,
Тож вивчаймо, переймаймо ми від мами
Унікальне все що зроблене руками.
Неповторне, найдорожче завжди й нині
Все, що с творене давно на Україні.
Конспект заняття
Лялька-мотанка
Тема: Лялька-мотанка
Мета: ознайомити учнів з символікою ляльки-мотанки в українській культурі, розвивати уміння роботи з тканиною; виховувати інтерес до праці народних умільців, естетичний смак.
Обладнання: демонстраційний матеріал – зразки виробів, ілюстрації із зображенням зразків, ножиці, тканина.
Хід заняття
1. Організаційний момент
Керівник гуртка перевіряє наявність в учнів необхідних матеріалів та інструментів. Повторює з дітьми правила техніки безпеки.
2. Актуалізація опорних знань учнів
Чим бавилися діти в давнину?
З яких матеріалів виготовлялись дитячі іграшки?
Яке значення мають ляльки-мотанки?
3. Повідомлення теми та мети заняття
Сьогодні ми познайомимося з символікою ляльки-мотанки та навчимося її виготовляти.
4. Виклад нового матеріалу
Стародавні іграшки виготовлялись переважно з матеріалів що зустрічалися в природі, таких як камінь, дерево, трава. Однак є знахідки ляльок зроблених з тканини. Лялька-мотанка (або вузликова лялька) є прадавнім сакральним оберегом. Вона з’явилась тоді, коли люди почали вирощувати льон. Першу ляльку-мотанку виготовлено понад 5 тис. років тому. Такі ляльки можна знайти в будь якій країні. Це була не лише іграшка. Вважалося, що вона захищала людину. Ляльку часто використовували під час ритуалів.
Виготовляючи ритуальну ляльку, у неї вплітати все те, від чого людина хотіла позбутися (біди, хвороби) і сталювали на вогнище, або топили у воді.
В Україні здавна у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберега, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері прародительниці та зв’язку між поколіннями. Наші пращури вірили, що лялька є посередником між живими та тими, хто ще не народився.
Українська лялька є унікальною тому, що вона збереглася такою, якою була тисячі років тому. Найдавніші ляльки – глиняні – з’явилися в добу трипілля.
Дослідник Марко Грушевський (1865-1938) зазначав, що в Україні ганчір’яні ляльки були популярні серед дівчат. Навіть після одруження молодиці везли із собою ляльки, які ховали у скринях.
Усі елементи одягу мотанки є символічними; спідниця уособлює землю, сорочка – три часи: минулий, теперішній і майбутній, головний убір – очіпок, стрічка чи хустка – зв'язок із небом тощо.
Мотанки, або «кукли» - вузлові ляльки. Процес виготовлення називався «крутити куклу». Ляльки майстрували з домотканого полотна пофарбованого соком буряка, бузини, пасльону тощо. Хустку, яку наповнювали ганчір’ям, мотком ниток, крупою чи травою зав’язували так, щоб виходила кругла або циліндрична голова. У вигляді мотанки робилась також кукла, загорнутий у тонке полотно, розжований хліб, яку давали замість соски немовлятам.
Мотанки не мають рук, ніг і тулуба. Виразною є лише голова. Обличчя «пусте» або з хрестом, вишитим різнокольоровими нитками так, що утворює посередині квадрат.
Лялька-мотанка не випадково не має обличчя, адже вона виникла не як іграшка, а як сакральна річ. Вона мала прикликати дух померлої або ще не народженої людини до живих, запросити її в коло сім’ї, до столу або до тієї дитини, яку виховувала. Вона виховувала, адже уособлювала дух прадавнього предка, тому не дівчинка гралася лялькою, а лялька передавала досвід минулого новому поколінню.
Одна була хустина,
Та й ту вкрала дівчина,
На кукли подрала,
Кукол наробила,
Кота оженила,
Дівчат подражнила.
В печі затопили,
Кукли попалила.
Мотанка виготовляється шляхом намотування, вона не має обличчя і містить в собі тепло людських рук, любов і турботу із якою створена. Лялька-матанка ні в якому разі не шиється, не проколюється голками чи шпильками, лише мотається. Звідси погодить її назва – мотанка. Оскільки робилася лялька-мотанка з тих матеріалів, які були під руками (соломи, старих не потрібних речей), а одягалася в клаптики, матерії зі старого одягу матусь і бабусь, то й не дивно що така лялька зроблена власноруч, оспівана піснями, змальована казками, одягнена в усе домашнє, рідне, вважалася оберегом родини. Якщо в сім’ї хворіла дитина, то їй робили спеціальну ляльку-мотанку, яку змотували з тієї трави, що допоможе при хворобі, і давали її дитині.
Тож давайте разом створимо ляльку-мотанку, яка стане оберегом вашого дому та родини.
5. Практична робота
6. Підведення підсумків заняття
Конспект заняття
Тема: Лялька-мотанка – берегиня роду
Мета: Поширити знання вихованців гуртка про ляльки-мотанки; навчити виготовляти нову ляльку-мотанку – подорожницю; розвивати увагу, мислення, моторику кінцівок рук, окомір, розширити знання про сімейні традиції; виховувати охайність, посидючість у роботі, повагу до українських традицій.
Обладнання: зразки ляльки-мотанки, клаптики тканини, ножиці, нитки, зерно.
Хід заняття
Розповідь учителя: Добрий день шановні діти. Сьогоднішнє заняття - це ще одна сходинка до знань про наші родинні звичаї та обереги роду. Щасливі ми що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – Україні. Тут жили наші прадіди, живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, але відчуваємо поклик рідної землі. Ми з вами сьогодні будемо виготовляти ляльку-мотанку – подорожницю. Але спочатку я вам розповім з історії виникнення ляльки – мотанки-берегині роду.
Лялька матанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг. Здавен у кожній родині лялька – мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері –прародительниці та зв’язку між поколіннями. Скільки існує людство, скільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. Бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок тканини, прив’язувала паличку і давала, як іграшку, тому в основі ляльки - хрест. Людина вигадувала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід.
Робили їх дуже ретельно: одягали в українське народне вбрання як наречену, плели вінок на голову і обов’язково «додавали» нареченого – мусила бути пара. Відразу після одруження тими ляльками бавилися – вважалося, що так швидше народяться діти; обличчя у «плодоносних» ляльок немає - невідомо ж, хто прийде на світ.
Берегиням іншого різновиду – на обличчі намотували хрести. І виготовляли їх на різні потреби: аби людина одужала, аби пішов дощ чи навпаки – припинилася злива, вщух буревій…
Сакральна істота з хрестом замість обличчя, символізує гармонію вертикалі (духовності) і горизонталі (земного розвитку людини), тобто допомагає гармонізувати простір. Такі іграшки повинні знаходитися на покуті зі сторони сходу сонця, над ліжечком дітей (оберігає дитину), над дверима (зустрічає і проводжає гостей)…
Наші предки вважали, що лялька з певними вираженими рисами обличчя – будь то очі чи ротик – може прив’язувати до себе душу того, хто нею грається, що може понести за собою небажані наслідки.
Ляльку робили, коли викликали духа. Іноді її знищували, спалювали, щоб ця річ забрала недугу .
Лялька-мотанка приходить у наш світ у якомусь образі, створюється з певною ціллю. Її виготовляли із різними побажаннями, наділяли різними символічними значеннями: на щасливу долю, сприяння потаємним бажанням, гармонії людини з природою, на успіх і здоров’я, на добро і злагоду. Обов’язково ці обереги несуть у собі позитивну енергетику .
Матусі для малечі робили ляльку-немовля, ляльку-янголятко, метелики, півники, пташки. Підростали діти, змінювалися і ляльки.
Матусі з дівчатами робили ляльки веснянки: з палиць, кукурудзяного листя, рогози, ниток. Наставали жнива, у хаті з’являється лялька оберіг достатку родини – лялька-круп’яничка (бо основа цієї ляльки – торбинка з крупою, або пшеницею).
Підростали дівчата та ставали нареченими – робили матусі оберіг для нареченої для захисту дівочої краси, здоров’я. А ще виготовляли дівчата й матусі ляльку, що називалася «дівчинка-доля» – маленька лялька з довгою косою. Чим довше коса, тим довше і щасливіша доля дівчини.
Наставав час виходити заміж дівчатам і на щасливу долю мама дарувала нареченим ляльки-нерозлучники (дві ляльки на одній палиці – «на одній руці» - символ щасливої родини). Коли молода сім’я прожила рік дарували – подвійну ляльку «Мирове дерево» - щоб жили у мирі та злагоді, ще й прив’язували на шийку обох лялечку-немовля, щоб були дітки в сім’ї.
На роковини молодій господині дарували ляльку-помічницю, а зветься вона «десятиручка» - щоб молода господиня поспівала все робити – шити, прясти, варити, пекти, та за дітьми і господарством. Велика історія ляльки на цьому не закінчується, у кожному регіоні нашої країни вона доповнюється. Так з’явилася лялька панянка – бариня, лялька - бабуня, лялька – вербниця, лялька – купава, лялька – подорожниця.
Саме її, ляльку-подорожницю, ми і будемо сьогодні виготовляти.
Практична робота: виготовлення ляльки-подорожниці.
